Симптоми і лікування перикардиту: класифікація та причини захворювання (фото і відео)

Стрибки артеріального тиску і ниючі болі в серці можуть вказувати на наявність такого захворювання, як перикардит, симптоми і лікування якого залежать від первинних чинників порушень роботи організму, що викликали запалення.

Перикард — це зовнішня оболонка внутрішнього органу, серця, має будова тонкого щільного мішечка (серцевої сумки), відгороджуються серцевий м’яз від інших внутрішніх органів, що дозволяє предсердиям краще наповнюватися кров’ю і перешкоджає зсуву або розтягуванні тканин серця. Запалення навколосерцевої сумки називається перикардит.

Класифікація та причини захворювання

В залежності від причин, що викликали запалення листків зовнішньої оболонки серця, розрізняють наступні види перикардиту:

• бактеріальний;
• аутоімунний;
• туберкульозний;
• вірусний;
• викликаний іншими інфекціями;
• пов’язаний з метаболічними порушеннями;
• викликаний захворюваннями серця і сусідніх органів;
• травматичний;
• променевої;
• викликаний метастазами (пухлинний);
• ідіопатичний.

У деяких обставинах визначити, що саме стало причиною запалення, досить складно. Однак від точного діагнозу залежить правильне лікування.

Всі перикардити можна розділити за першопричину на інфекційні та асептичні (без участі в запаленні мікроорганізмів).

При захворюванні один вид може ускладнитися іншим: попадання патогенної мікрофлори на тлі вже наявного запалення і, навпаки, збереження негативних наслідків після знищення інфекції.

Виділяють також такі види перикардиту:

• підгострий:
• гострий;
• хронічний;
• рецидивуючий.

По виду запального процесу розрізняють:

Сухий (фіброзний) перикардит. Викликаний тертям зовнішнього і внутрішнього листків перикарда внаслідок нестачі змочується рідини.

Спайковий. Характеризується утворенням білка на стінках серозної оболонки і появою спайок між листками перикарда.

Констриктивний. Запалення, що характеризується появою щільних нерастяжимых спайок, ускладнюють нормальне скорочення серця.

Ексудативний перикардит. Викликаний надмірною концентрацією рідини в навколосерцевої сумці.

Повернутися до змісту

Перикардити інфекційної етіології

Бактеріальний перикардит — це запалення перикарда, викликане наступними видами бактерій:

• стрептококами;
• кишковою паличкою:
• стафілококами;
• менінгококами;
• хламідіями і рідше іншими видами патогенної мікрофлори.

Перикардит, має бактеріальну етіологію і важку клінічну картину, вимагає ретельної діагностики і частіше інших набуває хронічну форму. Бактерії потрапляють на тканини навколосерцевої сумки з припливом крові, лімфи, а також безпосередньо при травмах шкіри в області серця. Залежно від збудника, бактерії викликають різні типи запалень: гнійне, серозне (экссудативное), геморагічне, серозно-фіброзне, з яких гнійне запалення найбільш небезпечно для життя людини і характерно лише для перикардиту, викликаної бактеріями.

Вірусний перикардит викликається потраплянням на поверхню оболонки серця різних вірусів, які потрапляють в кров і розповсюджуються по всьому організму. Найчастіше вірусний перикардит викликають такі інфекційні агенти:

• краснуха;
• гепатит;
• вітряна віспа;
• вірус Епштейна-Барра;
• вірус Коксакі;
• епідемічний паротит;
• імунодефіцит;
• аденовірус та деякі інші.

Відмінною особливістю вірусних інфекцій є одночасне ураження серозної оболонки і серцевого м’яза (міокарда). Дане ускладнення отримало назву миоперикард. При цьому лікування звернено на усунення первинного захворювання, а перикардит вірусної етіології проходить самостійно через 1-4 тижні від початку нездужання.

Збудником туберкульозного перикардиту є мікобактерії туберкульозу, при цьому джерело інфекції знаходиться в легенях в 95% випадків. Запалення перикарда виникає шляхом прямого контакту з мікобактеріями, які здатні руйнувати тканини і органи організму людини, зокрема тканини легенях і лімфатичних вузлів. Вони проникають в плевральну порожнину, що межує з перикардом, і інфікують останній. Найбільш часто туберкульозний перикардит виявляється у людей з синдромом імунодефіциту (Сніду).

Перикардити, викликані паразитами і грибковими інфекціями, що відносяться до досить рідкісним випадкам запалення перикарда (3-5% від усіх випадків). Джерелом паразитної інфекції є легені і кишечник. Запалення викликають токсоплазми і ехінококки. Активізація грибків може відбутися на тлі тривалого лікування антибіотиками. У цьому випадку причиною запалення стають грибки роду кандида.

Повернутися до змісту

Асептичні перикардити

Аутоімунний перикардит характеризується атакою клітинами організму своїх власних тканин. Є ускладненням аутоімунних захворювань, таких як:

• ураження суглобів (ревматоїдний артрит);
• запалення кровоносних судин (системний васкуліт);
• системна склеродермія;
• вовчак;
• саркоїдоз;
• поліміозит;
• синдром Бехчета;
• гранулематоз Вегенера.

При цих захворюваннях часто спостерігається ураження міокарду і клапанного апарату серця.

Перикардит, викликаний метаболічними порушеннями, механізм розвитку має такий. Збій обміну речовин в організмі призводить до дисбалансу і порушення нормальної роботи всіх органів. При цьому в крові накопичуються токсини, що руйнують здорові клітини.

Токсичний перикардит може виникнути на тлі наступних станів:

Вагітності. Особливо в період третього триместру. Найчастіше перикардити у вагітних проходять самі собою.

Ниркової недостатності. Накопичення токсинів відбувається через порушення очисної функції нирок.

Гіпотиреозу — зниження рівня гормонів щитовидної залози в крові.

Прийому медикаментів. Розвивається як наслідок алергічної реакції на препарат.

Підвищення холестерину в рідині, що заповнює серцеву сумку.

Серед перикардитов, викликаних захворюваннями серця, найбільш поширений постінфарктний перикардит, який ділиться на:

• ранній (клінічно проявляється в перші години після інфаркту);
• відстрочений (характеризується повільним розвитком).

Травматичний перикардит розвивається в результаті зовнішніх пошкоджень грудної клітки, здавлювання грудної клітки і переломів 5, 6, 7 ребер з лівого боку. Протікає гостро. Випадки переходу в хронічну форму рідкісні.

Пухлинний перикардит діагностується при виявленні в перикарді метастазів. Найбільш часто уражається серцева сумка при таких пухлинних захворюваннях, як:

• рак і пухлини молочних залоз;
• злоякісні пухлини легень;
• лейкемія;
• пухлини ШКТ;
• меланома.

Променевої перикардит з’являється і турбує на тлі проведення променевої терапії. Ідіопатичний перикардит характеризується відсутністю явних причин, що викликають запальний процес. Ці види запалення зустрічаються вкрай рідко.

Повернутися до змісту

Основні симптоми та діагностика захворювання

До основних симптомів перикардиту відносять:

Болі в грудях, слабшають в положенні стоячи.

Біль і дискомфорт у грудях, що посилюється при глибокому вдиху.

Болі за грудиною, що віддають у шию і ліве плече.

Збільшення температури тіла від субфебрильних (при аутоімунних патологіях) і до високих значень (при інфекційних).

Різке виникнення стійкої задишки.

Збільшення яремних вен на шиї.

Виникнення серцевої аритмії.

Поява порушень процесу ковтання (дисфагія).

Кашель з виділенням мокротиння і хрипами.

Рівномірний, щільне збільшення печінки, обнаруживающееся при пальпації.

Погіршення загального стану: головні болі, зниження ваги, підвищена стомлюваність.

Для постановки точного діагнозу перикардиту, симптоми і лікування якого нерозривно пов’язані, використовуються наступні методи:

• різні лабораторні аналізи;
• візуальний огляд;
• пальпація;
• перкусія;
• аускультація;
• інструментальна діагностика (електрокардіографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ехокардіографія).

Після обстеження, в залежності від причин, що викликали запалення, пацієнт зможе вибрати медикаментозне або хірургічне лікування. Головне при появі болю в грудях та інших насторожуючих симптомів — негайно звернутися до терапевта або лікаря-кардіолога.