Міокардит, лікування якого повинна обов’язково виконуватись медперсоналом, це запалення міокарда. Захворювання може протікати по-різному, часом ніяких клінічних проявів не спостерігається, що погіршує становище. Захворювання може початися різко, з подальшим розвитком серцевої недостатності. Якщо людина перенесла інфекційні захворювання (сепсис, черевний тиф, ангіна, скарлатина, ревматизм та ін), це може стати показником розвитку міокардиту. Також міокардит може мати алергічне походження, наприклад на деякі медикаменти, до різних продуктів (коли відбувається розпад мікробних тіл). Міокардит може носити дифузний або вогнищевий характер.
Симптоми і ознаки захворювання
Якщо хвороба не несе прихований характер, то у хворого можуть виникнути скарги на біль в області серця, задишку, слабкість, може спостерігатися аритмія серця.
Після фізичних навантажень дані симптоми посилюються. Людина має блідий колір шкіри, а іноді і синюшний відтінок.
При прослуховуванні пульсу спостерігається слабке уповільнене серцебиття. Серцевий м’яз збільшена, часто прослуховується шум біля верхівки серця. Відбуваються дифузні зміни.
Може спостерігатися підвищення температури тіла, зміна аналізів крові, але це не пов’язано з міокардитом, радше це вияв супутнього захворювання, наприклад ревматизму, тифу та ін
За течією міокардит буває гострим і хронічним.
Повернутися до змісту
Гострий і хронічний міокардит серця
При гострому міокардиті може розвинутися порушення кровообігу, що чревате наслідками. Починається задуха, набухання вен на шиї, з’являється водянка порожнин, набряки ніг, печінка збільшується, спостерігається ціаноз. Часто настає непритомний стан. Може настати раптова зупинка серця, що призводить до летального результату. У хворих може спостерігатися судинна недостатність. У цей час людина виглядає блідим, може знизитися артеріальний тиск, серцевий ритм ослаблений.
Хронічний міокардит може розвинутися внаслідок туберкульозу, сифілісу або ревматизму. Менш поширений, ніж гострий міокардит. Серцевий м’яз, при цих захворюваннях, вражена поряд з іншими внутрішніми органами, що характерно для таких захворювань, як сифіліс або туберкульоз.
Симптоми міокардиту проявляються поряд з симптомами основного захворювання. При ревматичному міокардиті вогнища запалення знаходяться в проміжній тканині. Эндокард і перикард в більшості своїй теж вражені. Болі в області серця, слабкий серцевий ритм — характерні особливості хронічного міокардиту. Може розвинутися серцево-судинна недостатність.
Якщо поява міокардиту пов’язано з дифтерією, то захворювання розвивається через два тижні. Характерна тяжка серцева недостатність і розлади провідності аж до повної атріовентрикулярної блокади.Брюшнотифозный міокардит починає розвиватися через 3-4 тижні після початку основного захворювання, а іноді і після одужання. У цьому випадку серцева недостатність майже не розвивається, але може розвинутися судинна недостатність, у зв’язку з тим що черевнотифозними інфекція може впливати на центр судинної регуляції.
Якщо міокардит почався з-за якої-небудь інфекції або інтоксикації організму, діагностувати це захворювання не становить труднощів. Захворювання здебільшого носить небезпечний характер і насилу піддається лікуванню, особливо такий вид, як міокардит Абрамова-Фідлера.
Повернутися до змісту
Лікування міокардиту
Існує ряд лікувальних заходів, спрямованих на усунення міокардиту:
Найчастіше хворий з міокардитом підлягає госпіталізації, так як потрібне постійне спостереження медперсоналу, здача аналізів, ретельне обстеження і постільний режим.
Лікування медикаментами спрямовано в першу чергу на усунення основного захворювання, що викликало міокардит. Якщо виникає необхідність, застосовується киснева терапія. Якщо міокардит носить бактеріологічний характер, то доцільно призначення антибіотиків. При моноплазменном міокардиті призначають антибіотики групи макролідів і тетрациклінової групи. Якщо ж міокардит бактеріальної природи, призначаються антибіотики з групи пеніцилінів.
Постільний режим слід дотримуватися до нормалізації показників ЕКГ. Фізичні навантаження в цей період протипоказані. Якщо міокардит носить алергічний характер, призначають кортикостероїдні гормони.
Лікар може призначити спеціальну дієту, спрямовану на обмеження солоних страв і зниження споживання рідини. Їжа повинна бути легкозасвоюваній і не викликати здуття живота. Добре підходять білково-рослинні продукти, риба відварна та відварене м’ясо. Слід відмовитися від прийому спиртних напоїв і куріння.
Серцева недостатність знімається серцевими глікозидами. Призначаються препарати для усунення гемодинамічних порушень; препарати, що підвищують імунну систему, для того щоб організм почав сам справлятися з серцевими порушеннями. Можуть бути проведені профілактичні заходи для запобігання утворення тромбів. Якщо у пацієнта спостерігаються набряки, призначаються різні сечогінні препарати. Щоб підвищити тонус судин при судинній недостатності, лікар може призначити кортиомин, ефедрин або кофеїн-бензоат. Щоб поліпшити обмінні процеси в організмі, призначаються вітаміни, кокарбоксилаза, АТФ.
При більш важких формах миокардии може бути проведена хірургічна операція. Вона показана пацієнтам зі стійкою непрохідністю, яка не піддається медикаментозному лікуванню. У цьому випадку оперативним методом імплантується кардіовертер-дефібрилятор. При важких брадикардиях може бути імплантований кардіостимулятор.
Якщо хворий почуває себе значно краще, можна поступово починати робити лікувальну фізкультуру. Призначається лікувальна фізкультура з обережністю, тільки після того. як знята серцева недостатність, не спостерігається задишки і набряків. Починати потрібно з дихальних вправ. Потім слід робити нескладні вправи, направлені на розминку стоп і кистей рук.
Вправи проводяться лежачи в трохи піднятому положенні. Потім можна задіяти тулуб, повороти вправо і вліво, піднімання таза.
Якщо ЛФК на початкових етапах проходить без ускладнень, в подальшому можна збільшити кількість вправ.
Якщо захворювання проходить у легкій формі, ЛФК призначається з перших днів перебування в клініці.
Після виписки слід регулярно відвідувати кардіолога, а згодом 1-2 рази в рік при легкому перебігу хвороби. Якщо міокардит середньої тяжкості, відвідувати кардіолога доведеться до 4 разів в рік.
При важкій формі захворювання виникає необхідність постійно проходити стаціонарне лікування.
Повернутися до змісту
Профілактика міокардиту
Щоб не виникло такого небезпечного захворювання, як міокардит, потрібно намагатися запобігати захворювання, які можуть його спровокувати. Якщо не вдалося уникнути будь-яких інфекцій або вірусних захворювань, намагатися на початковому етапі проводити лікувальні заходи. Важливу роль має загартовування, фізичні вправи, правильне харчування. Головними провокаторами різних захворювань може стати алкоголь і нікотин, тому слід відмовитися від куріння і вживання спиртних напоїв.
Якщо все-таки не вдалося уникнути міокардиту, то людям, які перенесли це захворювання слід уникати переохолодження організму, відмовитися від фізичних навантажень, їсти їжу без додавання солі. Вживання рідини теж треба обмежити. Якщо спостерігаються набряки і з’явилася задишка, слід негайно звертатися за консультацією до лікаря. І остання порада — відвідуйте лікарський кабінет кожні півроку.