Стентування коронарних артерій

Стентування коронарних артерій, відносячись до одного з різновидів ендоваскулярних втручань на судинах, дозволяє хворим і лікарям успішно справлятися з хронічною або гострою стадією ішемічного захворювання серця.

Забезпечення серця кров’ю відбувається завдяки безперервній роботі двох великих артерій та коронарних судин зліва і справа. Розміри останніх значні, вони відходять від аорти. При їх пошкодженні атеросклеротичними (або жировими) наростами відбувається зменшення просвіту і швидкості течії крові в міокарді. Результатом стають брак кисню в серці, ішемічний напад.

Сучасними методами усунення проблеми виступають ангіопластика і стентування коронарних артерій. Маніпуляція проводиться за допомогою введення через катетер в уражену коронар спеціального балончика з особливим пристосуванням — металевим стентом.

Опинився на пошкодженому місці балон роздувається, усуваючи освіта. Стент розкривається. Балон виймають. Стент ж залишають в посудині як пристосування-обмежувача.

Операцію із застосуванням стента в перший раз виконали у Франції близько 30 років тому, пізніше її провели в США (1994). З 2003 р. медики освоїли нову технологію стентування: для хворих з серцевими захворюваннями і рядом супутніх хвороб вони стали вводити особливий вид стентів — з цілющою капсулою.

Коронарне стентування судин серця — внутрішньосудинне маніпулювання, що сприяє розширенню порожнини звужених ділянок. Безсумнівна перевага — відсутність надрізів і прямого контактування доктора з ураженими органами.

Ще зовсім недавно таке доводилося виконувати лише за допомогою аортокоронарного шунтування. Процес відрізнявся трудомісткістю, проводився планово. При цьому створювали оновлені судини. Сьогодні ж стало набагато простіше. Коронарографія і стентування дозволяють працювати з ураженою судиною в самих критичних ситуаціях, до яких відноситься інфаркт міокарда.

Коли необхідна операція?

Результати коронарного стентування по своїй ефективності дуже вражають. Однак повинні бути грамотно оцінені ризик і терміновість виконання такого втручання. Дієвий ефект воно надає при:

• хронічних проявах ішемії серця (наприклад, стабільної стенокардії або при нестабільних її формах, пов’язаних з розвиваються атеросклеротичним станом);
• невеликої протяжності вогнищевого атеросклерозу коронарних судин;
• гострій формі інфаркту міокарда після закінчення 6-часового проміжку з моменту його виникнення;

Проведення коронарного стентування не рекомендують при:

• множинною атеросклеротичної суженности коронарних судин;
• довжині сузившегося відрізка понад 2 см;
• величиною діаметра коронарних артерій менше ніж 2,5 см;
• де компенсованій недостатності серця різної природи (і внаслідок незначного локального звуження судини);
• перевищенні 6-годинного інтервалу з моменту початку появи інфаркту міокарда;
• нестабільній формі стенокардії, спричиненою спазмом коронарів.

Повернутися до змісту

Як здійснюється втручання?

Ангіопластику можуть виконувати тільки ті медичні установи, які оснащені спеціальним обладнанням та здобули ліцензію для здійснення ендоваскулярних втручань.

Технічно операція являє собою кілька послідовних етапів:

Анестезирование. Застосовується місцеве знеболювання або внутрішньовенний поверхневий наркоз. Цей факт є безсумнівним достоїнством операції, оскільки не відбувається токсичний вплив нешкідливих засобів на ослаблене серце.

Оброблення операційного поля антисептичними препаратами та надання йому кордонів допомогою стерилізованого білизни. Найчастіше це пахова частину в місці локалізації стегнової артерії.

Введення катетера в артерію на стегні (метод Сельдингера). На цьому етапі катетер вводиться на паховій частини ноги в стегнову артерію слідом за обкалыванием зони операції місцевою анестезуючою засобом (лідокаїн, новокаїн). Артерію при цьому проколюють катетером зсередини з провідником з верхньої спрямованістю. Провідник потім виймають і в порожнину катетера вставляють тонкий маніпулятор-катетер. За допомогою останнього виробляють дії основного етапу втручання.

На етапі коронарографії проводиться аналіз стану пошкоджених судин. Введений тонкий катетер рухається з орієнтацією до серцевої аорті. Рентгенівський монітор дозволяє вести спостереження на даному етапі з періодичним додаванням контрастує речовини. Підійшовши до відгалуження в аорті, де вона поділяється на ліву і праву коронарні артерії, останні наповнюють контрастом. Знаходять звужені відрізки і приймають рішення про те, наскільки доцільно проводити стентування.

Постановка стента. Останній представлений циркулярної сіточкою, що має пористу будову, виготовлене з якісних високоміцних металевих сплавів. Цю сіточку поміщають на кінчик окремого катетера, при цьому стінки її знаходяться в положенні сложенности. Коли стент підійде до суженному відрізку, виробляють його розправлення спеціальним балоном з повітрям, який теж розташований на кінці катетера під стентом. Це здійснюють слідом за приєднанням до закінчення катетера з вмістом гепарину шприца. Натискування на поршень дозволяють хірургу контролювати частоту і інтенсивність розкриття. Всі спостереження за процесом ведуться через екран монітора.

Контролювання правильної установки стента. Стент, який розширили балоном, починає грати роль каркасу для сузившегося відрізка судини, надаючи йому необхідне положення. Виконують промивання коронарної артерії гепарином.

Виїмка катетерів. Місце здійснення ін’єкції артерії стегна на кілька хвилин щільно фіксують, затиснувши його. Цим добиваються недопущення кровотечі та розвитку гематом. Виконують накладення стерильної пов’язки.

Повернутися до змісту

Які можливі наслідки?

Операцію коронарного стентування хворі зазвичай переносять легко, без будь-яких травм. І до вечора пацієнта виписують з стаціонару. Однак важливо не поспішати відправитися додому, оскільки втручання робилося на життєво потрібних структурах організму. Ризик розвитку ранніх ускладнень після операції є у кожного прооперованого людини:

• раптовий коронароспазм, що супроводжується інфарктом міокарда;
• кровотечі з місця установки катетера;
• неспроможність стента, в місці його встановлення формування тромбу;
• наслідки тромбоемболічний природи;
• велике виникнення гематом в області паху.

Щоб цього не виникло, слід дотримувати строгий постільний режим. Нерухоме положення дозволить стойко зафіксувати стент в артерії, а на місці ін’єкції — сформувати невеликий згусток крові. Чітке виконання порад лікаря в післяопераційному періоді зведе до мінімуму ризик появи ускладнень і не викличе повторне звуження судини.

Повернутися до змісту

Як правильно відновлюватися і вести спосіб життя після операції?

З першого дня (починаючи з моменту закінчення втручання) проводиться реабілітація.

Її представляють щадний режим тривалістю в місяць і заняття лікувальною фізкультурою. До останньої належать найпростіші рухи кінцівками і ходьба. Вправи поступово додають.

Ходити можна вже до вечора дня операції, якщо стан людини знаходиться в нормі. Добре, якщо процес реабілітації знаходиться під контролем лікаря і діагностичних технік: велоергометрії та електрокардіографії (ЕКГ). Вони допомагають розрахувати допустимі навантаження кожного пацієнта.

Лікувальні та дієтичні рекомендації включають в себе наступне:

Обмеження в обсягах випивається рідини.

Мінімізація або повна відмова від змісту солі в їжі.

Виключення з меню продуктів з жирами тваринного походження як головного постачальника в організм холестерину. Складання раціону дня зі свіжих овочів і фруктів, морепродуктів, нежирних сортів риби, рослинних олій.

Недопущення депресій і різних переживань, релаксирование на психоемоційному рівні.

Прийняття противоатеросклеротических медикаментів: аторис, терокард, аторвастатин.

Курс антикоагулянтів призначають довічно (коригуються лише дози та їх вид). На початковій післяопераційної стадії доречні непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин). Їх приймають під суворим наглядом за згортанням крові за допомогою МНВ (міжнародного нормализационного відносини), показника в лабораторіях. В подальшому пацієнта переводять на більш стандартні форми: аспірин-кардіо, кардіомагніл, клопідогрель. Виконання правил прийому антикоагулянтів вважається гарантією тривалої експлуатації стента.

Кардиопротекторная метаболічна терапія для підтримки міокарда (предуктал, мілдронат, АТФ та ін).

Прийом антигіпертензивних препаратів для збільшення терміну користування стента (еналапріл, бісопролол, лосартан та ін).

Реабілітація до звичних умов праці.

Операція не дає підстави для постанови інвалідності. Питання вирішується на користь хворого, якщо існують симптоми серцевої недостатності і суттєва обмеженість фізичних можливостей.