Портальна гіпертензія характеризується синдромом підвищення тиску в системі воротного каналу, який є вхідної віднем самого великого розміру в організмі людини. Кров у вену надходить від шлунка, кишечника, підшлункової залози, селезінки та жовчного міхура, а в печінку вона потрапляє якраз допомогою портальної вени. Саме розвиток захворювання викликається порушеними процесами кровотоку всередині судин вен печінки і нижньої порожнистої. При такому розкладі збільшується селезінка, спостерігаються ознаки розвивається печінкової енцефалопатії і внутрішнє венозне розширення шлунка і стравоходу.
Нормальні показники тиску в портальних венах дорівнюють в середньому 8 мм з межею до 10 -11 мм шкали ртутного стовпа. У тому випадку, коли тиск переходить за цифру 12, починає розвиватися варикоз. Найчастіше портальна гіпертензія з’являється в якості побічного захворювання після загострення печінкового цирозу, з причини зміни структури судин печінки, яке має назву bilharzia.
Причини виникнення хвороби
Фактори, що сприяють розвитку гіпертензії, бувають об’єднаними в етіологічні групи. Умовно вони поділяються за такими показниками:
Крім видимих факторів, заснованих на анамнезі провокують хвороб, існують причини, що з’являються при життєдіяльності людини, які можуть підштовхнути до виникнення цієї недуги. Наприклад, шлункова кровотеча, потрапляння в організм інфекцій і вірусів, зловживання седативними лікарськими засобами та транквілізаторами, проведення хірургічних операцій. Портальна гіпертензія може з’явитися в результаті зловживання алкоголем, курінням, частого переїдання з наявністю великої кількості жирів, білків і вуглеводів. Портальна гіпертензія у дітей не є винятком.
Повернутися до змісту
Деякі особливості
На даний момент причинні фактори за характером виникнення вогнищ обумовлені трьома основними блоками:
- підпечінкової;
- внутрішній;
- постпеченочный.
Для першого блоку характерною особливістю є здавлена ворітна або селезінкова вена, аневризма артерій даних органів, наявність портального пілефлебіту, збільшення селезінки, набутий порок розвитку, який характеризується незарощення вени пупка.
Другий блок може включати в себе наявність саркоїдозу, шистосоміазу, печінкового цирозу, альвеококкоза, полікістозу, пухлинних утворень, вузликового перетворення печінки, гепатиту хронічної форми.
Що стосується третього блоку, то він обумовлений синдром Бадда-Кіарі, перикардитом, тромбами в нижньому проміжку вени або її стисненням.
Повернутися до змісту
Які основні симптоми
Найпершими при гіпертензії з’являються симптоми c диспепсичним характером перебігу. Це виражається у вигляді таких ознак, як поява метеоризму, нудного постійного відчуття легкої нудоти, нападів діареї, нерідко чергуються із запорами, болі в області підребер’я, неприємних відчуттів у місці сонячного сплетіння.
Спочатку відзначається відсутність апетиту і відчуття незаповненого шлунка, швидка стомлюваність і постійна слабкість, інтенсивний скидання ваги, що супроводжується ознаками розвивається жовтяниці.
До одного з перших ознак можна віднести патологічне збільшення селезінки. Дане захворювання отримало найменування спленомегалія. Її зміна має звичай змінюватись: наприклад, після того як зупинена кровотеча шлунково-кишкового тракту, орган знову зменшується в розмірах і приходить в норму.
Така особливість селезінки добре піддається відновленню за умови зниження тиску, що в основному позитивно впливає і на загальне поліпшення стану при гіпертензії. Збільшення селезінки може відбуватися одночасно з пониженням кров’яних тілець при наявності лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії.
Дане захворювання має назву гіперспленізм, а в поєднанні зі спленомегалією розвивається гепатоспленомегалія. Даний синдром посилюється руйнуванням і винятком кров’яних елементів з обмінного і циркуляційного процесу, що є тимчасовим проявом.
Можливо також розвиток асциту — водянки в області живота, яка зазвичай є наслідком цирозу.
Особливість асциту полягає в тому, що в багатьох випадках він важко піддається лікуванню, так як його наявність зазвичай визначається лише на пізніх стадіях. При цьому в складі рідини відбувається розмноження хвороботворних організмів і має місце мережу розширених вен. Крім збільшення обсягів, в області очеревини можуть спостерігатися набряки щиколоток нижніх кінцівок.
Одним з найбільш небезпечних симптомів, властивих гіпертензії, це відкриття кровотеч, які мають підстави проявляти себе внаслідок варикозного розширення вен у внутрішніх органах, таких як шлунок, стравохід і пряма кишка. Небезпека таких кровотеч ще й у тому, що вони багаті і характеризуються раптовим появою зі схильністю до рецидивів. Наслідки цього: чорний стілець з характерним запахом і блювота з кров’ю.
Аналогічні прояви на тлі геморою теж можуть супроводжуватися невеликою кількістю виділеної свіжої крові червоного кольору. Можна звернути увагу, що кровотечі легко піддаються провокаційним впливам при механічному пошкодженні слизової, зниженої здатності крові до згортання, збільшення тиску всередині очеревини та інших подібних діях.
Повернутися до змісту
Діагностика захворювання
Пацієнти з підозрами на портальну гіпертензію повинні пройти обстеження в повному обсязі. Опитування пацієнта зі збором анамнезу попередніх хвороб включається в порядок дій при діагностуванні. Цей елемент має певну важливість для виявлення більш точних джерел і осередків, що провокують поточне захворювання.
Далі передбачається безпосередній візуальний огляд пацієнта фахівцями і призначається здача крові загального плану. При отриманні результатів біохімічного дослідження виявляється ступінь ураження печінки, а також кров’яні показники свідчать про наявність ознак гіперспленізму.
За допомогою сучасних методик проводиться езофагоскопія, ректороманоскопія і ангіографія в цілях знайти місця варикозного розширення вен у внутрішніх органах ШКТ і виявити обсяги печінкових утворень.
Хворому необхідно зробити УЗД селезінки і печінки для оцінки розмірів портальної і селезінкової вени, визначитися з кількістю освіти колатералей і можливою наявністю тромбозу ворітної вени.
Візуально обстежити стан печінкових судин дозволяє комп’ютерна магнітно-резонансна томографія. Далі вимірюється внутрішньочерепний тиск і на підставі всіх даних визначається ступінь захворювання.
Якщо хворий звернувся зі скаргами на кровотечі ШКТ, то доцільним є ендоскопічне дослідження, метою якого буде знаходження місця розриву ВРВ та попередження з застосуванням лікарських планів щодо запобігання кровотеч іншого походження.
Певну складність становить етап пошуку і поділу кровотечі шлунка і стравоходу, що є можливим при ендоскопічному дослідженні, представляючи собою принципово важливий момент.
Повернутися до змісту
Лікування портальної гіпертензії
Звертатися за наданням лікарської допомоги слід при видимому наявності вен на стінки очеревини, при неприродному збільшення обсягів живота. А от у випадку чорної або кров’яний блювоти, темного стільця, різкого падіння тиску з нападами тахікардії потрібно викликати невідкладну швидку допомогу.
Лікування захворювання хворому призначається після огляду терапевта, хірурга і гепатолога.
Медикаментозна терапія включає препарати, спрямовані на зниження тиску у ворітній вені, наприклад, такі як Пропранолол і Анаприлін. Для припинення кровотечі у вену вводять Вазопресин, Сандостатин і Октреотид. Ці препарати мають властивість звужувати вени. Кров можна зупинити і іншими методами: шляхом перев’язки вен, введення ін’єкцій або хірургічним методом шунтування, при якому знижується тиск безпосередньо у портальній вені. Іноді хворим призначається процедура переливання крові.
Хірургічне лікування гіпертензії обумовлюється відбором пацієнтів, у яких спостерігаються кровотечі. Винятком є випадки, коли допомога потрібна дітям шкільного віку. Враховується конкретний психологічний настрій дитини, якщо у нього кавернома проходила без супроводжуючої кровотечі.
Основна складність у правильному відборі пацієнтів старшої вікової категорії полягає в безпосередньому ризик печінкової енцефалопатії, так як у деяких хворих функціональний стан даного органу знаходиться в такій стадії, що будь-яке оперативне втручання здатне погіршити ситуацію, що передбачити повністю не представляється можливим. Крім того, мова йде тільки про тієї категорії людей, у яких печінкові клітини наближені до нормального стану, так як хворі з ознаками недостатності роботи печінки списків оперованих пацієнтів виключаються відразу. Що стосується портальної гіпертензії у дітей, то підтверджуються припущення про те, що застосування хірургічних методів лікування портальної хірургії має більше плюсів, ніж мінусів.
Підготовка до проведення операції проводиться ретельно щодо всіх пацієнтів. Це обумовлено тими причинами, що передбачається хірургічне втручання досить тривалий час. Враховуються нюанси, включаючи харчування хворого, стан водно-сольового балансу організму, останні терміни закінчення кровотечі. В обов’язковому порядку обговорюються питання щодо введення анестезії і вирішуються проблеми неприпустимість потрапляння інфекції до і після проведення операції.
Тема про те, наскільки дієвий хірургічний метод лікування захворювання і є можливість застосовувати його більш широко, до цих пір є предметом численних дискусій.